Легенди про сонце

У давнину люди вважали, що Сонце і Місяць живуть всього один день, а на наступний спалахують нові сонце і місяць. Часи змінювалися – змінювалися і легенди, складові про наше денне світило.

Його представляли прозорим шаром – немов із скла, а вогонь в ньому запалювався від якогось центрального вогню «хестиа» і вогню, що перебуває за межами сфери небесної. То думали, що сонце це – «око світу», що складається з чистого світла і вогню.

Навіть великий Гершель припускав, що світило населене живими істотами. Океан вогню, що оточує Сонце, перебував (за його уявленням) далеко від поверхні світила. Жителів ж захищав від жару шар дуже щільних хмар.

Супротивникам його теорії, що говорять про те, що такий жар не може витримати жодна жива істота, він приводив у приклад високогірні вершини на Землі. Адже високо в горах, в місцевості найбільш наближеною до Сонця, температура знижується.

На думку англійського астронома, Сонце, а також інші планети повинні бути населені істотами, мають різні органи, пристосовані до особливих умов інших небесних тел.

Всі ці наївні, з точки зору сучасної людини, вчення протрималися майже до кінця позаминулого століття – поки не з’явилося вчення про енергії.